Історія села Листвин

У самому серці Полісся серед предковічної древлянської землі на неповторній Словечансько-Овруцькій височині з часів Київської Русі непорушно стоїть стародавнє село Листвин.

Листвин - це не просто точка на географічній карті України. Це - особливе середовище, в якому збереглись майже у своему первозданному вигляді культура і дух поліщуків.

Живуть у нашому селі небайдужі люди з гарним серцем, які пам ' ятають своє коріння.

Перша згадка про Листвин з ' явилася в 1545 році. На берегах річок, серед багатого лісу було три дворища - Листвин, Петраші, Раліоновичі. Це були маленькі (5-7) дворів поселення споріднених сімей. Люди жили общиною, спільно володіли орними землями та угіддями, платили феодалу сукупну подать. Щоб розширити орні землі, вирубували віковічні ліси, займалися землеробством, тваринництвом, полюванням. Кожне дворище мало своє поховання. з середини XIV ст. наше село, яке було в складі Київського князівства опинилося під владою Литовської держави. У 1569 році наш керай потрапив під владу Польщі. В 1557 році вийшов закон "Устава та волоки" згідно якого землі нашого села були поділені на волоки. Кожен селянський двір наділявся волокою, за яку платив податки і відбував повинності. Община зруйнувалася. Вводилося подвірне землекористування. Села почали витягуватися понад річками, бо забудівля йшла тільки на своїх наділах. Ішов процес знищення лісів, на багатших землях утворювалися поля. Так з ' явилися нові поселення - Рудня і Мельниця Кошецька.

На Рудні з болотної руди виплавляли залізо. У Кошечках були водяні млини. В нашому лісі виникає Буда, де з дерева добувають поташ, дьоготь, вугілля. І Гута, на якій виготовляли гутне скло і речі з нього.

Першими відомими панами у нашому селі були пан-Біскун Масальський (1744-1777 рр.) і пан Станіслав Плотницький (після 1777 р.).

У 1774 році у Петрашах була побудована церква.

У 1793 році наш край, у зв'язку з воз'єднанням Правобережної і Лівобережної України, знову у складі Російської держави. Цей період був до 1847 року це був панський період. Панщина була 5-6 днів на тиждень. До 1861 року панщина була зменшена до 3-х днів на тиждень. Реформа 1861 року звільнила селян від кріпосної залежності. Після неї селяни могли купляти землі у поміщика.

Старожили розповідають, що до церкви зігнали все населення і три дні дзвонили в дзвін, як по померлому, було оголошено свято на три дні. На кожен двір в нашому селі наділено по 9,5 десятин землі, сума викупу 1 десятини становила 63 карб. 40 коп., а весь викуп 627 крб. 1/5 частину викупу платити повинні були селяни, а 4/5 заплатила казна. Селяни повинні були повернути кошти державі протягом 49 років. Два роки - (1861-1862 рр.) селяни були переведені у категорію "временно обязанних". Хто неміг платити частину викупу, повинен був відробляти 80 днів панщини. З 1863 року селяни наших сіл переведені у категорію " крестьян-собственников" і перейшли на викуп. Ліси і угіддя залишилися поміщикам і селяни повинні були купувати у нирх дрова.

У 1878 році володіння поміщикаНіротворцева включали села Петраші, Листвин, Раліоновичі, Франківку, Переброди. Весь Листвинський маєток становив 16877 десятин землі.

В 1904 році весь Листвинський маєток на публічних торгах був проданий італійцям, які страшенно винищували його аж до Першої Світової війни. В 1869 році збудовано Петрашівську Святомиколаївську церкву.

В 1892 році у с.Петрашах відкрилась Петрашівська однокласна школа з кухнею на 20 душ.

На 1910рік села Листвин, Петраші, Раліоновичі були окремими. Навколо сіл була огорожа. На в ' їздних дорогах стояли ворота. Селяни кожного села становили "сельськое общество". Сільський схід обирав на три роки старосту, збирача податків і представника на волосний схід.

Селянських повстань на території села не було. Проте окремі люди брали активну участь в революційних подіях 1905 року. Старожили розповідають, що наш односелець Демиденко Парфен Дмитрович служив на броненосці "Потьомкін", за що був ув ' язнений на два роки у Варшавській в ' язниці. Багато жителів брали участь у Першій Світовій війні. 4 листвинці були Георгіївськими кавалерами.

Радянська влада в нашому селі була встановлена в середині січня 1918 року. І вже в кінці лютого край був окупований кайзерівцями. В січні 1919 року - село звільненно від петлюрівців, а вже в середині вересня 1919 року - знову в руках петлюрівців. В лютому 1920 року село захопила буржуазно-поміщицька Польща.А вже остаточно село було визволено від поляків 22 червня 1920 року.

З 1922 року наше село входить до Словечанського району Коростенського округу Київської обл.

Всього за час колективізації було створено в нашому селі 4 колгоспи.

Не обминув село й голодомор 1933 року. Люди рятувалися в лісі, де харчувалися ягодами, або із жолудів пекли хліб.

22 червня 1941 року на захист Вітчизни стали 700 жителів села. В середині серпня 1941 року німці захопили Листвин. На території Словечанського району, куди входило наше село, діяв партизанський загін.

За час окупації німці вивезли до Німеччини 50 осіб, з них 5 стали в ' язнями констаборів, загинули в лісі 24 чоловіки. Наше село було визволено в середині листопада 1943 року. 150 жителів села нагороджено орденами і медалями, 220 - загинуло смерттю хоробрих.

В 1965 році загиблим споруджено обеліски Слави.

В 1950 році 4 колгоспи були об ' єднані в один ім. Молотова, який тепер зветься СТОВ"Листвинське".

В 1960 році зовсім близькі села Листвин, Петраші, Раліоновичі, Франківка, об ' єднано в одне село Листвин, яке існує на даний час.

У селі в 1997 році збудовано дитячий садок на 55 мість, у 1989 році - школу на 400 учнів, сільську раду - 1979 року, Будинок культури - 1977-1978рр., Амбулаторію побудували в 2000 році. на території села знаходиться два лісництва: Листвинське, Рокитнянське, а також 8 магазинів і одне кафе.

слова М.В.Никончука, музика О.В.Никончука.