|
|
 
Двадцять один рік минув від дня, з якого розпочалось нове літочислення для України й всього людства. 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції прогримів вибух, який сколихнув увесь світ. Страшна звістка про катастрофу в Чорнобилі – невеличкому українському місті, облетіла всю планету. Чорнобильська катастрофа, стан атомної станції та Чорнобильської зони постійно залишалися в центрі уваги світової громадськості. Людство перед чорнобильською бідою зрозуміло свою незахищеність. Чорнобиль став німим докором минулого і болючою пересторогою для майбутніх поколінь. Великою ціною оплачено збереження і відродження станції. Незмірні людські сили та інтелект щоденно вкладаються в буденну роботу і наукові дослідження, пов'язані з проблемами Чорнобиля. Ціною неймовірних зусиль, з постійним ризиком для здоров'я ліквідатори приборкували ядерну стихію. Були серед них і наші земляки. Їх було 14 чоловік, а залишилося в живих 12. |
|
|
Ще донедавна слово “зона” у більшості поліщуків не викликало майже ніяких емоцій. Нині воно стало таким же звичним, як “річка”, “ліс”. З сумом можна передбачити, що не зникне це жорстоке слово з народного словника і в найближчому столітті. Будинки без господарів не живуть. Вони, як і люди, від самотності сумують і помирають. І ніяка дезактивація не допоможе, коли хатні стіни не гріє тепло людської душі. Чимало будинків залишилося самотніми, без господарів і у нашому Листвині після цієї страшної аварії. Люди покинули свої домівки, намагаючись врятуватися від радіаційної небезпеки.
Та не всі жителі Листвина змогли покинути свої рідні домівки, де шумлять хвойні ліси, де пахне грибами та житнім хлібом. Всі вони тяжко несуть чорнобильський хрест. Наше село відноситься до 3-оЇ категорії по радіаційному забрудненню.
|
На даний час в Листвині проживає 1464 чоловіки. З них: віком до 17 років - 315 чоловік, від 17 до 35 років – 340 чоловік.
Виходячи із статистичних даних, ми бачимо, що збільшується смертність людей, а особливо – дітей, від хвороб, спричинених впливом радіації.
Болить душа поліщука, крається серце, але не згасає життя на забруднених радіацією територіях. Не перериваються струнки древлянського роду, незважаючи на лихо, в яке він потрапив. Живе в ньому віра, надія, потяг до материнства, хоч рушничок його щастя припорошений чорнобильським лихом.
Не переведися роде наш красний, будь людям на славу й землі на радість.
Ми, листвинці, завдячуємо всім, кому не байдуже чуже лихо, а особливо – Швейцарії, як країні – донору, яка допомогла Листвину в реалізації Чорнобильської програми Відродження та Розвитку.
Мине небагато часу, і до школи прийде не 12 першачків, як нині 1–го вересня, а може й 50, як це було ще якихось два десятки років тому.
|
|
